Ідуть батьки молитись за дітей,
Біжать, спішать до Бога за спасінням,
За милістю для їхнього насіння.
Лише у Нього захист для сімей.
Спішать батьки...А діти вдома сплять.
Ранковий час і тиша ще навколо.
Та серце батьківське не відає спокОю,
Поки життя дітей не в Бога у руках.
Тому й у пору цю летять слова
У височінь, аж до престола Бога,
Щоб від суперника Він захистив, й свободу
Дав дітям від гріхів і дав Життя.
Життям тим є Христос, Він Сам сказав,
Що Він - Життя, і Істина, й Дорога.
І щоб дитя служило лише Богу,
Тому батьки ідуть, біжать, спішать...
О, Господи, помилуй нас, батьків,
Прости гріхи нам і спаси родини,
Прийди у серце кожної дитини,
Щоб сім"ями служили ми Тобі!
Адже найбільше щастя на землі-
То знать, що діти ходять у спасінні!
Пошли, Господь, нам це благословіння
Й прийми сердечну вдячність, Бог Святий!!!
Комментарий автора: Йдучи на ранкове молитовне зібрання, бачила , як попереду біг брат , вже досить в літах,з поганим зором ...Він так поспішав...В мене защеміло сердце і прийшли рядки вірша.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 4284 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
