Між гарбузами соняхи зросли,
Голівки підняли над їх крислате листя,
Радіють, що від затінку втекли,
Що можуть бачити, як сонечко іскриться.
Дивуються: навколо стільки місця,
Що вистачить для всіх, ті ж гарбузи
Усе б затінили, усе б повзли...
Куди, захланні, схаменіться!
Потрібно сонце всім, і волю люблять всі,
Всі хочуть простору і світла, і кохання,
Ви ж протиставили свободі і красі
Свої корисливі амбітні пожадання.
Даремні ваші, гарбузи, старання.
Вам не привласнити ні сонця, ні небес,
Вам не затьмарити божественних чудес
Й не погасити ясні поривання.
І соняхи ростуть собі – та й все.
Ну що їм гарбузи пузаті й гонористі?
Їм сонце радість і тепло несе
Й голубить їхні голови вогнисті.
Їм сонце шле цілунки чисті
І поїть силою для впевнених зусиль
Геть відкидати всю зневагу й біль
Й дивитись мужньо в далі променисті.
Комментарий автора: Моя дружина посадила між гарбузами соняхи, не подумавши про те, що гарбузи розростаються так, що затінюють все навколо, навіть бур'яни під ними гинуть. Здавалося, що те саме буде й зі соняхами. Але раптом соняхи потягнулися вгору - і їм перестали бути страшними будь-які гарбузи. Поезія присвячена другу Юрію Серьогіну до дня його народження.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осенняя сирень - Олейниченко Максим Сергеевич У каждого в жизни бывают взлеты и падения. Когда мы на высоте, в расцвете сил, обаяния - на нас обращают внимание, хвалят, поддерживают. Но наступают и сложные времена, когда мы не в лучшей форме, и фортуна не на нашей стороне. Важно помнить, что нас определяют не наши взлеты и падения, а этот любящий, нежный взгляд Того, Кто нас создал. Он может сейчас видеть нас и не в лучшей форме, не с самой приглядной стороны, но Он знает наше естество и судьбу, ради которой Он создал нас. Как бы все плохо ни казалось - нужно держаться за взгляд Христа, который один соизмерим нашей личности.
